Кліводин, який утримався від об’єднання, все ж бачить майбутнє в Кіцманській ОТГ

 Як же живе село, які має проблеми, здобутки? На перших погляд, Кліводин мало чим відрізняється від інших сіл Кіцманщини. Гарна природа, доглянуті дбайливими руками селян городи, затишні вулички. Але чим далі, тим більше хат пустіє і виставляється на продаж — молоді важко знайти роботу в селі, добиратися — дорого і незручно. Сільська рада обладнала сміттєзвалище, яке щотижня підгортається, має необхідні документи, та часто сміття викидають там, де зручно і ближче — по ярках, в посадки і навіть попри сільський стадіон. 

 Кліводин пишається своїми освітніми закладами — дитсадком  і школою. Проте вже багато років ведеться мова про необхідність будівництва внутрішніх вбиралень у ЗНЗ, а кошти на це не виділяються.

 —Будівля школи — ще австрійська, гарна, добротна, — розповідає І.М.Ножихін. — Але не все відповідає сучасним вимогам, для будівництва шкільних туалетів, а також ще однієї криниці, водопостачання, каналізації, згідно кошторису потрібно близько мільйона двісті тисяч гривень. Ці кошти нам не виділяють, хоч зверталися не раз, навіть до міністра.

 Завдяки змінам в податковому законодавстві сільські бюджети цього року наповнюються понад план. І в Кліводині сільський бюджет отримав 150% надходжень до запланованого. У сільського голови багато задумів на ці кошти: ремонт дороги біля школи, ремонт сільського клубу, дитсадочка, зарплата працівникам ДНЗ… Є куди прикладати зусилля і кошти.

 Один з критиків теперішнього сільського голови — колишній очільник Кліводина Володимир Оконєчніков, який звертає увагу, зокрема, на стихійні смітники, на занедбаний стан пам’ятника Т.Шевченку, який за ініціативи сільради був встановлений у 1996 році на території дитсадочка за кошти односельців. «У будівлі сільради є вибиті шибки, в будинку культури вночі хтось пошкодив двері, а на сільраді навіть не майоріє державний стяг»… (прапор розміщений у вікні фойє сільради – авт.).

Багато жителів Кліводина заробляють кошти за кордоном і вкладають їх у будинки в рідному селі, забезпечують свої сім’ї. Позаторік молодь прибрала один із засмічених урочищ «Потічок» і облаштували там зону відпочинку: альтанки, гойдалку, квітник, декоративну водойму і навіть обладнали вільний вай-фай. Щоб це зробити, довелося вивезти усе сміття, люди здали металобрухт і на отримані кошти купили фарбу, доклали чимало своїх коштів. Тож якщо місцеві жителі проявляють ініціативу, самоорганізовуються, роблять своє село кращим — таке село має майбутнє.