Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Корінна кримчанка і мешканка Сімферополя відкрила для себе Кіцманщину

11 дек 2017

Корінна кримчанка і мешканка Сімферополя відкрила для себе Кіцманщину

Протягом життя кожен з нас засвоює і перебуває під впливом певних стереотипів. Частина з них так і залишається назавжди з нами, проте деякі ми успішно долаємо, відкриваючи для себе нове і непізнане. Саме через таку трансформацію уявлень та поширених міфів про «западенців» пройшла моя співрозмовниця, корінна кримчанка і мешканка Сімферополя, журналістка та активістка Українського культурного центру в Криму, одна із творців україномовної газети «Кримський терен», що виходить на території півострова, Олена Попова. Адже цього літа доля подарувала жінці нагоду побувати в Західній Україні, зокрема на Кіцманщині, де вона жила протягом двох місяців. Які відкриття зробила, чим була здивована та що із побаченого та почутого запам’ятала, гостя розповідає читачам «Вільного життя».


— Пані Олено, розкажіть про себе та як Ви опинилися на Буковині.

— Я народилася та живу у Сімферополі. Ще зі шкільних років вивчала українську мову, однак, як і більшість моїх ровесників, робила це не надто ретельно, адже тоді всі вивчали українську досить формально. За освітою я російський філолог, закінчила Сімферопольський державний університет. Працювала в редакції газети, певний час була ведучою на радіо, де потрібно було розмовляти українською і саме там усвідомила, що мої знання мови на дуже низькому рівні… Але тоді це не було ще принципово... Після подій 2014 року все змінилося, захотілося вивчати, знати і спілкуватися українською.

Мій візит на Буковину влітку цього року — велика випадковість. Коли у мене з’явилася потреба поїхати за межі Криму, на такі собі літні канікули, поєднані з щирим бажанням знайти мовну практику, то знайомі кримські українці, які придбали будинок у с.Суховерхів, запропонували оселитися на певний час в їхньому домі, доки вони у від’їзді.

— Перше враження від подорожі…

— Вже за Херсоном, де потяг сіли ті, хто відпочивав на Півдні України, я помітила відмінність у говірці. Крім того, відразу кинулася в очі готовність допомогти і підказати. Люди, що разом зі мною прямували в Чернівці чи Івано-Франківськ (бо подорожніх було багато), щиро цікавилися, куди саме мені треба добратися, намагалися допомогти і порадити. А також було щире бажання спілкуватися, розповісти про себе, дізнатися про інших. Я побачила, наскільки тут відкриті люди. Бо до цього я була переконана, що це ми на Півдні такі відкриті і комунікабельні, а виявилося, що найщиріші люди на Західній Україні. А не відчужені і закриті, як прийнято думати про «западенців». Тож на Буковині цей стереотип повністю зруйнувався.

— Що найбільше здивувало на Кіцманщині?

— Перш за все — земля. У вас вона така пухка і м’яка! Це щось неймовірне і мене дуже вразило. Адже в Криму в основному глинозем, це дуже твердий ґрунт і його важко обробляти. Тож для мене було відкриття, що буває настільки пухка і родюча земля. Навколо все зелено, у людей в селі подвір’я засаджені, всі городи чистенькі. Однак гарно ростуть як культурні рослини, так і бур’яни. Таких високих бур’янів я ще в житті не бачила! У зріст людини можуть виростати. У нас же вище колін не піднімаються.

Ще одне відкриття — ліс. Він так близько, великий і гарний, з чудовими рослинами. Це ваш скарб! Однак прикро, що він дуже засмічений і люди не розуміють, що ліс треба берегти, і зі свого багатства роблять смітник. Яка ж це радість, коли ліс просто через дорогу, не треба далеко їхати до нього. А ще багато задоволення отримала від «тихого полювання», як у вас кажуть, бо дуже люблю збирати гриби.

Звичайно, не могла не позаздрити вам із кліматом — це просто подарунок долі, адже влітку у вас тепло вдень і прохолодно вночі, приблизно раз на 3-4 дні йде дощ. У нас такого і близько немає, тому всі городники і ті, хто має хоч якийсь клаптик землі, із самого ранку поливають рослини і доріжки, щоб можна було бодай дихати. У вас же все свіже і зелене саме по собі, вмите дощем. Надзвичайно смачні овочі, ягоди, налиті соком! А полуниця прямо росте гронами, я такого не бачила. Куштувала моркву, полуницю, малину, смородину. Просто насолода! Дуже здивувалася, що у вас алича росте трьох кольорів: жовта, темно-синя і червона.

— Чи довелося Вам стикатися із якимись труднощами?

— Через часті прогулянки лісом одного дня виявила у себе кліща, а оскільки у нас ці комахи трохи інші, то я звикла до того, що його можна просто витягнути і все. Однак на Буковині інший вид, переносить інші небезпечні захворювання і так просто його не вилучиш. Тому, коли на третій день на місці укусу у мене з’явилося почервоніння і припухлість, я змушена була звернутися в медичний заклад. Трохи вагалась, адже в Криму без спеціальної медичної страховки, яку видають тільки громадянам РФ, ніхто вас обслуговувати не буде, «швидка» теж не завжди приїжджає на виклик.

Та була приємно здивована ставленням лікарів. Коли працівниця реєстратури почула, з якою проблемою я прийшла, то одразу направила до лікаря, а хірург надав необхідну допомогу. В Криму наразі більш суворі умови*.

— Яка ідея україномовної газети «Кримський терен», у випуску якої Ви берете участь, і звідки така назва?

— Видання, яке друкується за ініціативи Українського культурного центру в Криму, покликане повернути на півострів українське слово, яке майже зникло після подій весни 2014 року. На його сторінках можна прочитати про новини українського життя на півострові, про культуру, історію й традиції українського народу. Тож газета покликана зберегти друковане українське слово на півострові.

Щодо назви, то терен тому, що у нас таке відчуття від кримських подій — вони терпкі, мов ця ягода, заплутані, як сам кущ, а його гілки з колючками випробовують нас, коли йдемо вперед своєю стежкою.

— Якою у згадках залишиться Кіцманщина для Вас, пані Олено?

— Згадуватиму ваш край, як край добрих людей, бо відчула на собі увагу і бажання допомогти. Із задоволенням вчилася і взяла багато корисного для себе, особливо у мовному аспекті. Я зрозуміла, що кращий спосіб пізнання — це поїхати і пожити в інших умовах, в іншому соціально-культурному середовищі. Дякую вам, буковинці, бо відкрили для мене Україну!

 

*Жителі Криму, які відмовилися отримувати паспорт РФ або посвідку на проживання, практично не можуть отримати поліс обов'язкового медичного страхування. Це позбавляє людей можливості отримати не тільки безкоштовну медичну допомогу, але іноді і платні медичні послуги. Необхідність людини піклуватися про своє здоров'я використовується як один з інструментів, що примушують жителів Криму отримувати паспорт РФ. Відмова в наданні медичних послуг або несвоєчасне надання спеціалізованої медичної допомоги в закладах охорони здоров'я суттєво загрожує життю і здоров'ю людей.

Керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.


 


611

Схожі новини:

Loading...
Ірина ПОДОЛЯК: Головне для депутата від «Самопомочі» — бути чесним і професійним

Ірина ПОДОЛЯК: Головне для депутата від «Самопомочі» — бути чесним і професійним

Народний депутат від «Самопомочі» Ірина Подоляк минулими вихідними побувала на Буковині та завітала в місто Кіцмань, де зустрілася з кандидатами у депутати
Спогади репресованої кіцманчанки:

Спогади репресованої кіцманчанки: "Головне, що я повернулася на батьківщину..."

«Головне, що я повернулася на батьківщину, щоб працювати і жити на рідній землі, серед рідних людей», — Івона Петрова. На відміну від тих, хто за 26 років
Безробітні, внутрішньо переміщені особи, учасники АТО та члени їхніх сімей можуть безкоштовно вивчати англійську мову

Безробітні, внутрішньо переміщені особи, учасники АТО та члени їхніх сімей можуть безкоштовно вивчати англійську мову

Безробітні, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості України, внутрішньо переміщені особи, а також учасники АТО та також члени їхніх сімейможуть
Галина Федорівна Штефаніца — голос Кіцманщини шістдесятих

Галина Федорівна Штефаніца — голос Кіцманщини шістдесятих

Голосом Кіцманщини шістдесятих років можна назвати колишнього диктора районного радіомовлення Галину Федорівну Штефаніцу, яка у ці квітневі дні зустрічає
Пес Блеккі — єдиний міттельшнауцер у Кіцманському районі

Пес Блеккі — єдиний міттельшнауцер у Кіцманському районі

 Ці на перший погляд так добре знайомі нам тварини здатні розрізняти ультразвуковий свист, можуть передбачати погоду, мають слух, вдесятеро гостріший,
Кіцманчанин Орест Макидон опалює будинок електрикою, а не газом

Кіцманчанин Орест Макидон опалює будинок електрикою, а не газом

  З підвищенням ціни на газ та нестабільними субсидіями, умови яких постійно змінюються, українці все частіше надають перевагу альтернативним видам

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:









soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ