Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Олександр Бейзим: Волейбол — це людяність, помножена на тяжку працю

05 авг 2017

 Олександр Бейзим: Волейбол — це людяність, помножена на тяжку працю

Такими словами підсумував нашу розмову герой цієї розповіді, 65-літній волейболіст, цікава і непересічна людина, варта захоплення, кіцманчанин Олександр Іванович Бейзим.

А розпочалася вона в оселі пана Олександра з невеличкого екскурсу до початку цього непростого шляху, яким є спорт.
Активність та любов до гри О.Бейзим проявляв завжди, та найповніше ці риси, а також природні дані — високий зріст і швидкість реакції — реалізувалися під час навчання у Львівському політехнічному університеті, де юнак здобував вищу освіту на енергетичному факультеті. Саме тоді він потрапив до волейбольної команди ВУЗу, де завдяки талановитому тренеру відчув усю красу цієї гри і зрозумів, що цей вид спорту невипадковий у його житті. Відтоді пройшло багато років, чимало змін і подій, однак пристрасть до спорту, яка зародилася в той час, не покидала чоловіка ніколи.
Після закінчення університету, він, тернополянин, отримав направлення на роботу у Кіцмані, де живе й досі. Тут працював у Кіцманському РЕМі, у «Сільгосптехніці», на керівних посадах райкому партії району та області, мав власний бізнес. Протягом усього цього часу не припиняв грати у свою улюблену гру, хоч і доводилося в силу різних обставин іноді робити перерви. Проте встиг поборотися за честь Кіцманського району, грав у складі молодіжних команд, а з 1997 року почав виступати у категорії ветеранів. Цей період найбільш багатий на здобутки та спортивні враження, адже кіцманчанин грав і за  Чернівецьку команду, за команди інших областей: Сумську, Полтавську, Львівську, Дніпропетровську. Неодноразово брав участь у волейбольних змаганнях у Глухові, де проводиться турнір пам'яті заслуженого майстра спорту СРСР з волейболу Костянтина Реви, у турнірах, що традиційно влаштовуються у Гурзуфі. Кілька років поспіль виступав у турнірі ветеранів, що проходить у м.Коблево Одеської області. Сьогодні О.Бейзим є гравцем збірної СК "Запоріжжя" у віковій категорії 65+. У складі цієї команди спортсмен відзначився на всеукраїнському та міжнародному рівнях, він чемпіон України, в його скарбничці десятки нагород та медалей. Зовсім нещодавно разом зі своєю командою виборов перемогу у всеукраїнських змаганнях, чим пишається і радо демонструє золоту медаль.
Щоб на належному рівні підтримувати фізичну форму, спортсмен постійно тренується. Для цього у себе вдома, у великій залі обладнав тренажери, де може приводити в тонус різні групи м'язів. До слова, цим нестандартним хобі задоволений як сам господар, так і його дружина Нінель, яка протягом подружнього життя у всьому підтримує чоловіка і розділяє його захоплення.
На подвір'ї Олександр Іванович встановив турнік висотою 2 метри, а також сам зробив універсальний тренажер — дошку Євмінова (дерев'яну панель, що має рухомі ручки на двох рівнях і кріпиться до стіни під різними кутами).
— Усе це просто необхідне для мене, адже тренуюся двічі на день і жодних виключень не допускаю, — розповідає О.Бейзим. — Я переконаний і твердо дотримуюсь того, що у кожній справі має бути системна робота. Навіть від дітей ніколи не вимагав оцінок, а лише системної роботи над собою. Бо кожен день потрохи треба додавати до результату. А напередодні зборів команди, за яку граю, чи змагань виникає потреба у посиленому режимі тренування. Тоді відвідую спортивний зал Кіцманського технікуму Подільського ДАТУ, у чому завжди сприяють директор цього закладу Ю.Філіпчук та завкафедрою фізвиховання І.Біляр. Таким чином, я маю можливість ретельно готуватись і тримати себе у формі.
Як наслідок, Олександр Іванович зберіг бадьорість духу та тіла, активність і повноцінність життя, а за фізичною формою не поступається молодшим спортсменам.
Та не це кіцманський ветеран-волейболіст вважає оцінкою потужності гравця, а такий показник, як висота зйому м'яча — висота, на яку ти можеш підскочити і вдарити по м'ячу. Саме це відображає форму спортсмена.
Попри успішну кар'єру у спорті, яка стрімко почала розвиватися саме протягом останніх років, О.Бейзим щасливий чоловік, батько та дідусь. Разом з дружиною Нінель виростили і виховали двох синів. Діти теж перейняли прихильність до спорту та здорового способу життя. Старший син Віктор грав у великому спорті, професійно виступав за кордоном, а його найціннішу золоту медаль батько зберігає як реліквію. Через травму чоловік пішов зі спорту. Зараз Віктор працює інженером на Рівненській атомній електростанції і грає за місцеву команду. Молодший син Володимир волейболом не захопився, однак дотримується здорового способу життя і всіляко підтримує батька, живе і працює в Охтирці. З радістю роблять вправи та зарядку з дідусем онуки, коли приїжджають у Кіцмань. Та чи не найбільше їх вабить так звана "кімната слави" — кімната, де п.Олександр дбайливо зберігає всі свої нагороди, відзнаки та медалі. Тут подружжя Бейзимів зустрічає гостей, веде неспішні розмови з дітьми, друзями і близькими.
Тут життєвою мудрістю поділився Олександр Іванович і зі мною:
— Волейбол — дуже тяжкий вид спорту з великим навантаженням і великими вимогами, як-от витривалість, швидкість, влучність. Це не просто гра — це людяність, помножена на тяжку працю. Без систематичної праці, без повної віддачі ти нічого не досягнеш. А без людяності не зможеш прийняти усі сторони спорту. Бо неодмінно стикнешся з поразками, які треба достойно перенести, прийняти і не опустити руки, і з перемогами, які можуть закрутити голову і зіпсувати. Тож тільки людяність рятує і від одного, і від іншого.
Янна НИКОЛАЙЧУК.
2 951

Схожі новини:

В Мамаївцях 18-річний юнак втопився у Пруті

В Мамаївцях 18-річний юнак втопився у Пруті

  Минулої доби на водоймах краю загинуло 3 громадян. 24 липня у Чернівецькій області внаслідок необережного поводження на воді загинуло 3 людей.

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Гагаріна
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:









soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ