Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

В Авдіївці кіцманські волонтери потрапили під обстріл

26 май 2017
Минулої п’ятниці з Кіцманя, вже вдруге в травні, на передову лінію оборони відправили  черговий вантаж з благодійною допомогою для українських захисників. Наступного дня, о 9-тій ранку волонтери були вже Авдіївці. Вперше на Схід поїхали голова Кіцманського волонтерського центру Ганна Юрбаш та мати атовця, медик Ольга Смикало.

В Авдіївці кіцманські волонтери  потрапили під обстріл

 

— За більше як три роки волонтерства, — каже Ганна Юрбаш, — завжди хотіла поїхати і на власні очі побачити та почути правду про стан справ у армії. З тривогою їхала і ще з більшою тривогою повернулася.  Живемо  в паралельних реаліях. Там — в окопах, тут — у ресторанах, там — без шкарпеток, тут — на «мерседесах».
— Ніколи не подумала б, що за дві доби можна проїхати Донецьку, пів-Луганської областей і повернутися, — ділиться враженнями Ольга Смикало. — За кермом був знаний серед бійців волонтер Василь  Назарко. Його називають «Дядя Вася, що  не боїться «сєпарів». Взагалі на передовій здебільшого служать воїни із Західної України. Доїхавши до сумнозвісної «промзони» Авдіївки, нас зустріли бійці, серед яких було багато буковинців. Всі дуже втішилися нашим гостинцям. Але тільки ми встигли передати військовослужбовцям продукти харчування, як розпочався обстріл. Вони — на машини, а нам негайно сказали виїхати із небезпечної зони. Там до позицій «сєпарів» всього лише 200 метрів. Дякувати Богу, всі живі-здорові.  Ми привезли консервацію, ліки, крупи, олію, шкарпетки, ковдри, подушки, освячену в Шипинському монастирі водичку, калачі, що передали з Шипинської сільської ради. Відвідали інші підрозділи на лінії розмежування. 

В Авдіївці кіцманські волонтери  потрапили під обстріл

По дорозі на Піски зупинилися на місці, де стоїть обгорілий каркас танка — як пам’ятник загиблим бійцям 93-ї бригади та батальйону Дніпро-1. Там квіти, вінки, свічки і ми помолилися, поплакали, вшанували пам’ять загиблих захисників Батьківщини. Дорогою бачили жахи війни: будинки, паркани, густо посічені кулями та уламками від снарядів і мін, а лісопосадки — чорні, обпалені. Хоча на центральній трасі на Донецьк — квітучі бузкові лісопосадки, вздовж цвіте косад та ідеальна дорога. Шість смуг, а транспорту немає. Десь-не-десь таксі, військові машини. Далі  ми поїхали на Бахмут, сподівалася зустрітися із сином Юрком, він саме там служить, але, — Ольга Миколаївна робить паузу і сумно усміхається, — не пощастило. Був далеко від міста. Я, власне, не попереджала про візит, бо не знала точного нашого маршруту. 

В Золотому нас зустрів військовий капелан з Чернівців отець Василь Гасинець. Людина надзвичайна — справжній духівник, який обладнав капличку, куди приходять молитися солдати. Він сказав, що присутність священика духовно зміцнює солдатів на фронті, допомагає вижити. Отець Василь переконаний, що бойовий дух без духовності неможливий, без твердої віри у добро, без моральної стійкості нам не  перемогти.

В Авдіївці кіцманські волонтери  потрапили під обстріл

—  Ми бачили їхній побут на передовій. Дуже часто  у них не вистачає  елементарного, а купити там немає де, — додає голова волонтерського центру Ганна Юрбаш і крізь сльози продовжує, — Україну захищають дуже мужні, молоді хлопці. Влада організовувала взимку збирання теплих речей для Авдіївки. Майже кожна організація купила нові ковдри, а наші солдати сплять на подертих матрацах і вкриваються старими ковдрами. На другій-третій лінії оборони сидять одягнуті в усю амуніцію працівники правоохоронних органів, а на передовій в окопах майже діти в берцах на босу ногу. Незважаючи на те, що поруч війна, Авдіївський коксохім працює, руйнувань не видно. Ось така правда, але бійці кажуть, що готові не лише боронити зайняті нині позиції, але й повертати окуповані території.

Поїздка була важкою, але дуже потрібною. Волонтери  вдячні медичним працівникам  центральної районної лікарні, сільських амбулаторій, які зібрали це все для наших захисників. Побувавши там, ще раз переконалися — потреба у волонтерській підтримці на четвертому році війни не відпадає, особливо тих частин, що воюють на передовій, також потребують допомоги і підтримки добровольці.
Галина СКУЛЕБА.

 


2 030

Схожі новини:

Loading...
Щоб і на фронті був Великдень

Щоб і на фронті був Великдень

  Свіжоспечені паски, розмальовані писанки, галунки, домашнє сало, ковбаса, масло, сир, різні солодощі, фрукти, молоденький часник і хрін — все це було
Кіцманські волонтери привезли гостинці в Львівський військово-клінічний центр

Кіцманські волонтери привезли гостинці в Львівський військово-клінічний центр

11 березня волонтери Кіцманщини провідали воїнів АТО в Львівському військово- клінічному центрі Західного регіону та привезли їм гостинці. Фрукти, домашня
Збір допомоги для воїнів АТО не припиняється

Збір допомоги для воїнів АТО не припиняється

   Протягом святкових днів у Кіцманському волонтерському центрі допомоги Українській Армії робота майже не зупинялася. Ще в останні дні 2016 року
Чим ближче до лінії розмежування, тим більше бійці потребують допомоги волонтерів

Чим ближче до лінії розмежування, тим більше бійці потребують допомоги волонтерів

У кінці жовтня допомогу, зібрану «Кіцманським волонтерським центром допомоги Українській Армії», було доставлено нашим захисникам на передову. Голова ГО
Кіцманські волонтери знову відправили допомогу захисникам

Кіцманські волонтери знову відправили допомогу захисникам

 Минулими вихідними невтомні волонтери Кіцманського волонтерського центру допомоги Українській Армії та їх помічники — небайдужі жителі району,
Кіцманські волонтери знову відправили допомогу в зону АТО

Кіцманські волонтери знову відправили допомогу в зону АТО

Цими вихідними невтомні волонтери Кіцманського волонтерського центру допомоги Українській Армії та їх помічники — небайдужі жителі району, підприємці,

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:









soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ