Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Вічним вогнем, вічним болем, вічною пам’яттю повертаються до нас події Другої світової

12 май 2015

Вічним вогнем, вічним болем, вічною пам’яттю повертаються до нас події Другої світової

Перемога над нацизмом дала світові шанс на мирне майбутнє, і тим, хто вижив і повернувся, вірилося, що пекло війни уже ніколи не торкнеться української землі. Надто страшні сліди залишила за собою Друга світова, перетворивши у руїни 714 міст і 28 тисяч сіл на рідній Україні. І через сімдесят років продовжують уточнювати списки убитих і пропавших безвісти. Мабуть, немає такої родини, хати, в якій не оплакували б втрату найдорожчих людей.
3372 наших краянина не повернулися з фронтових доріг війни 1939-1945 років. Найбільше кіцманчан полягло в Польщі, Латвії, Німеччині…

У шумі весняних вітрів, у травневому квітуванні, у люблячому родинному колі зустрічає День Перемоги Яків Гешко із Ставчан. Йому було двадцять, коли в квітні 1944 року разом з односельчанами пішов на війну, залишивши вдома маму і двох молодших сестричок.
— Нас проводжало все село, вся дорога від Ставчан до Давидівців була заповнена людьми, — згадує Яків Георгійович. — Жінки голосили, а ми в постоликах, дехто й босий, до Кіцманя йшли пішки, а в Чернівцях нас розділили по вагонах і відправили до військових частин. Під Фастовом ешелон попав під бомбардування німецьких літаків і багато хто з хлопців, в тому числі і ставчанців, загинули, навіть не доїхавши до своєї військової частини.
Прибувши в місто Смоленськ, Я.Г.Гешко потрапив в учбову частину гаубичної протитанкової артилерії, а потім його направили на фронт під місто Мінськ у Білорусі. Призвичаєному до мирної сільської роботи, хліборобу з діда-прадіда, воєнне ремесло давалося нелегко, а ще молодого солдата гнітило, що його куля може обірвати людське життя.

Там, у білоруських лісах, він вперше побачив жахливу картину війни, сотні трупів, на яких ніхто не звертав уваги. Спочатку Яків служив на батареї: підносив снаряди до гармати, був заряджаючим, потім перевели в зв’язківці, де він уже забезпечував зв’язок між батареями. Після боїв у Білорусі їхня частина визволяла Калінінградську область, брала участь у штурмі міста Кенігсберг. Там були найтяжчі бої, а згодом їх перекинули у Латвію, де німці ще продовжували чинити спротив нашим військам. Там і зустрів буковинець Перемогу. Та буквально через тиждень після закінчення війни їх посадили у вагони і за два тижні вже були у Китаї, де за підтримки Радянського Союзу розпочалася комуністична революція і вони стали її свідками. В Китаї ще йшла революція, а їх уже почали готувати до війни з Японією, однак воювати довелося недовго, адже через два місяці Японія капітулювала. Та додому солдатів не відпустили, ще півтора року дослужував свою військову службу в Кореї. Там вони займалися демонтажем обладнання з заводів і фабрик, які побудувала Японія ще до війни, вантажили все в ешелони і відправляли в Радянський Союз. Після звільнення в запас разом з військовими друзями у супроводі старшого лейтенанта, більше місяця поїздами добиралися на Буковину. З Чернівців до Кіцманя, як згадує ветеран, доїхав попутньою машиною, а до Ставчан йшов пішки, не дивлячись на те, що була ніч, бо дуже хотів додому. Наступного дня його викликали в сільську раду і почали допитувати, де був весь цей час після війни, а коли він розповів про Японію і Корею, не повірили і почали бити, потім закрили в підвалі сільської ради і протримали там аж поки не прийшло підтвердження з району, що він дійсно перебував на службі в армії.
Отаким нелегким і довгим був воєнний шлях Якова Георгійовича Гешка зі Ставчан. Напевно, Бог так дав, що за весь час перебування на війні не тільки не зазнав поранення, але і жодного разу йому не довелося вистрілити зі свого карабіна, якого він разом з набоями проносив всю війну біля себе. А в мирному житті став ковалем і найбільше любив робити наймирнішу зброю для війни з бур’янами — сапи. Вони в нього виходили гострі і легкі.
Доля відміряла ветерану вже 92 весну, але про пережите не любить згадувати, як і одягати піджак з нагородами «За взяття Кенігсберга», «За визволення Німеччини», «За мужність» ІІI ступеня… Він щодня ще до сходу сонця ставить свічечку в капличці, яку збудував його син Василь. Молиться за мир в Україні і, дивлячись на правнука-десятикласника Євгена, просить Господа, щоб його діти, внуки і правнуки… не знали, що таке війна, і не брали в руки бойову зброю.
Напередодні 70-ї річниці Перемоги до Якова Георгійовича Гешка завітали начальник управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Петро Лумей та заступник начальника управління Борис Білан, щоб привітати його зі святом, подякувати за мужність і героїзм у воєнні роки та самовіддану працю в мирний час. Вручили квіли та святковий подарунок, поговорили про події минувші, про сьогодення, про те, що значить для нас День Перемоги, та побажали Якову Георгійовичу здоров'я, щастя, мирного неба, ясного сонця та всього найкращого!

Галина СКУЛЕБА.


Схожі новини:

Loading...
Село проводжало солдата

Село проводжало солдата

Сумна звістка минулої неділі облетіла Кіцманщину. 11 липня в одній із харківських лікарень помер наш краянин, житель села Стрілецький Кут Віталій Тащук. Він
Сльоза на граніті

Сльоза на граніті

Тривожна, неспокійна 69-та весна Великої Перемоги. 69-та весна без війни і перша в стані неоголошеної війни з Росією. Братній народ, разом з яким здобули
У завіях долі тети Гафіци

У завіях долі тети Гафіци

Улюбленою телепередачею тети Гафіци Тодорович із Ставчан є «Суд», що транслюється на «Інтері». Не все добре чує, недобачає, як не як
Звернення з приводу стану доріг

Звернення з приводу стану доріг

Цього тижня мешканці Ставчан принесли у редакцію лист-звернення від жителів сіл північної зони Кіцманщини щодо стану доріг та попросили опублікувати його. У
Впорядкували  безіменну могилу

Впорядкували безіменну могилу

Кажуть, що війна не закінчена доти, доки не похований останній полеглий солдат. Однак важливо не тільки віддати землі воїнські останки, а й шанувати місце їх
На Буковині визначили кращий населений пункт

На Буковині визначили кращий населений пункт

 Представники санітарно-епідеміологічної служби краю взяли участь у підбитті підсумків обласного конкурсу “Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:









soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ