Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

За плечима — змістовне життя і чималий досвід

11 окт 2013

За плечима — змістовне життя і чималий досвід

Заквітчане подвір’я, затишна хата, гарна сім’я та повага знайомих і односельців — основні досягнення поважного жителя Суховерхова Василя Дмитровича Семенюка, який минулого тижня відзначав 80-літній ювілей. Гортаючи в пам’яті сторінки непростого, але цікавого та змістовного життя, сивочолий чоловік розповідає про найцікавіші його епізоди.
До армії Василь встиг попрацювати в місцевій тракторній бригаді, а після служби поїхав добувати вугілля на шахті в теперішньому Іллічевську Луганської області. Робота була важка, але за неї непогано платили, кмітливому та працелюбному хлопцю пророкували стрімку кар’єру та велике майбутнє. Та у долі свої плани/

 Приїхавши додому, юнак зустрів гарну 16-літню дівчину Міліту і через кохання до неї залишив перспективну роботу та повернувся в рідний Суховерхів. Морозного дня, 9 лютого, вони відгуляли весілля і чоловік почав шукати роботу в рідному селі. Голова колгоспу «Радянська Буковина» запропонував Василю піти учнем до старших людей, які робили вози. Стельмахи не поспішали розкривати секрети свого хитромудрого ремесла молодому помічнику, але поступово він перейняв їх досвід і навчився багато чого робити сам. Через п’ять років Василь Семенюк став відомим на всю округу майстром столярства, ковальства, бляхарства. До пізньої ночі майстрував після роботи кому меблі, кому вікна та двері. Верстат розмістив у хаті, іноді доводилося не спати по три ночі, — згадує Василь Дмитрович. Але виготовлені власноруч меблі і досі є сімейною реліквією.
— Одного вечора, коли я щось майстрував, прийшли до хати три начальники з Кіцманя і почали вмовляти мене йти працювати завклубом, — розповідає Василь Дмитрович. — Я глянув на дружину — вона схвально кивнула. Адже з колгоспу в ті часи було важко вирватися, а тут самі пропонують іншу роботу. Вони дізналися, що я граю на скрипці, непогано співаю, тому й довірили мені цю посаду. Пам’ятаю, зарплата у завклубом тоді була 38 рублів, постійно потрібно було писати усілякі лозунги, транспаранти, стенди, оформляти клуб, і, звичайно, організовувати самодіяльних артистів та влаштовувати концерти.
Василь Семенюк не полишав свого захоплення столярством, постійно щось майстрував вдома. Саме тому директор місцевої школи запросив його на роботу вчителем трудового навчання, а дружина Міліта перейняла роботу в клубі. Щоб мати освіту, необхідну для вчителювання, Василь Дмитрович закінчив Тернопільський педінститут і з 1963 по 1994 рік учителював у Суховерхівській школі. За цей час підвищував свою кваліфікацію, був учителем-методистом, очолював методоб’єднання, за бездоганну роботу нагороджений знаком «Відмінник освіти».
Вийшовши на заслужений відпочинок, Василь Дмитрович не сидить, склавши руки, а разом з дружиною пораються по господарству, на подвір’ї та в оселі в них ідеальний порядок. На одному обійсті з ними живуть онуки, а свої організаторські здібності Василь Дмитрович використовує в активній громадській діяльності. Регулярно ходить у церкву, організував у храмі хор і керує ним, а з 2011 року очолює місцеву ветеранську організацію.
Привітати ювіляра завітала перший заступник голови райдержадміністрації Валентина Рухтурак, яка побажала Василю Дмитровичу міцного здоров’я, наснаги, сімейного затишку, всіх гараздів та подякувала за активну громадську позицію. На запитання, звідки він черпає енергію для домашніх турбот і громадської роботи, Василь Дмитрович каже, що звик постійно бути в русі, а ще — він не палить та не вживає алкоголю, харчуються вони вдома простою натуральної їжею, в якій немає різних консервантів та шкідливих добавок. Та мабуть найголовніше — це позитивне ставлення до життя, любов до ближніх та рідної землі і віра в Бога, який і дарує Василю Дмитровичу многая літ.

Ольга КУЛЬКО.
На знімку: Валентина РУХТУРАК розмовляє  з подружжям Василя та Міліти СЕМЕНЮКІВ.


Схожі новини:

Три покоління в одне ціле сплелись…

Три покоління в одне ціле сплелись…

Українці здавна цінували домашній затишок, сімейні цінності і традиції. Адже міцна, дружна родина – це запорука успіху у всіх починаннях, а коли на тебе
Врятували і зберегли

Врятували і зберегли

Було це давно, ще в далекому 1940 році. Одразу як Північна Буковина ввійшла  до  складу Української РСР, ставчанський господар Василь Гриф,
У довір'ї та повазі

У довір'ї та повазі

Кіцманець Микола Дмитрович Фурман у силу певних життєвих обставин з юних літ дізнався, що то є власноруч зароблений кусок хліба. Для цього після закінчення
У всіх одна мета

У всіх одна мета

Колись нам казали: не потрібно жаліти радянську людину, бо це її принижує. Насправді ж принижує людину байдужість. Це ми сьогодні, слава Богу, вже всі
Дійти до кожного

Дійти до кожного

Колись, за радянської влади, вважалося, що основне завдання ветеранів — це брати активну участь у «комуністичному вихованні молоді» та «підростаючого
Слово про товариша

Слово про товариша

Цього, прийдешнього, понеділка мав би відзначати свій сімдесят п’ятий день народження Іван Семенюк. Наш колега-журналіст, невтомний трудівник, надійний і

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Гагаріна
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:













soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ