Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Писанка для мами

07 май 2013

Писанка для мами

Вона вродлива і привітна, як молода весна. Увійшла — і в редакції враз стало якось сонячно. Я не знаю, як писати: їй іще тільки тринадцятий, чи — їй уже тринадцятий. Бо це пора, коли дитинство повільно, поступово, але впевнено переходить у бентежну юність. Сама ж Яна Баланецька, кліводинська дівчинка, яку вже добре знають на Буковині, а подекуди й в Україні, над цим не задумується. Вона просто живе у цьому дивовижному світі, радіє сонцю, квітам, що ростуть біля хати, всьому прекрасному навколо.

Вона розповідала про себе і намагалася сховати від стороннього ока свої жваві пальчики. Напередодні Яна разом з прабабусенькою писала великодні писанки і на пушках залишилися сліди від фарби. Вона сама придумувала узори і дуже хвилювалася. Адже найкращу писанку вона має виготовити для мами, за якою постійно тужить ось уже кілька років. А свою тугу часто переливає у пісню.
Завдяки пісні дівчина сьогодні стала відомою далеко за межами рідного Кліводина. Вона — дипломант та лауреат багатьох районних, обласних, всеукраїнських і навіть міжнародних конкурсів та фестивалів. Лише перелік деяких із них забрав би багато місця у газеті. Наприклад, «Карпатські гори», «Пісенне джерело», «Перлина Черемоша», «Буковинська зіронька», «Обдаровані діти Буковини», «Крок до зірок»… Яна навіть брала участь у відомому телевізійному проекті «Голос країни», де відзначили її глибокий спів, дивовижний тембр і артистизм.
Пісня супроводжує Яну з колиски. І бабуся, і прабабуся дівчинки співають у церковному хорі. Яна тепер уже й сама щонеділі ходить до церкви і співає разом з дорослими хористами. Мама і тато ще з маленької хотіли дати доньці музичну освіту, купити для неї піаніно. Але то так дорого… І одного дня вирішили: вони поїдуть за кордон на заробітки.
Яна добре пам’ятає ту мить. Вона була ще тільки у першому класі. Ні за що не хотіла відпускати маму. Вчепилися ручками за її шию й ніхто не міг їх відірвати.
А потім цілими днями плакала. Не хотілось ні піаніно, ні дорогого мікрофона, комп’ютера — хотілося мами. Щоб якось відволікти дівчинку, бабуся Марія повела її до Кіцманя до музичної школи.
На прослуховуванні її здібностями були захоплені. Яні похвала сподобалася. Але коли почалося навчання, виявилося, що спів — не така вже легка справа. Досі вона собі співала, як пташечка — вільно, не задумуючись, не намагаючись дотримуватися якихось вимог чи правил. А тут треба знати нотну грамоту, правильно дихати і направляти звук, чітко відтворювати не тільки музику, а й слова. А ще ж — сольфеджіо, музичні диктанти, музлітература. Все це треба було опановувати поряд із програмою загальноосвітньої школи… Бували хвилини, коли хотілося кинути все це й більше не ходити на ту музику. Якби не було поруч бабусі, то може так би й зробила.
Як вона вдячна сьогодні за ту бабусину підтримку! Бо зрозуміла своїм дитячим переконанням, що в житті нічого легкого не буває. Тому вже й не протестувала, коли її записали ще й у вокальну студію районного Будинку дитячої творчості, про який вона нині говорить з такою ж любов’ю, як і про свою музшколу. Саме тут, у Будинку творчості, вона відчула чарівливість сцени і справжнє артистичне щастя.
А першим прилюдним виступом був академконцерт у музшколі. Яна тоді виконувала пісню «Мамо, вишня зацвіла». Все було добре, поки в уяві враз не постала рідна матуся. Яна мало не розплакалася на сцені. Але зібрала усі свої крихітні сили, доспівала до кінця, вибігла за куліси й упала на груди бабусі Марії, яка ні на крок не відпускає від себе улюблену внучку.
Тепер Яна уже велика, вона розуміє багато чого з того, що не вкладалося у її дитячому розумі, коли вона лиш починала ходити до школи. Але й тепер вона не може спокійно заходити до кімнати, у якій вони колись жили втрьох: тато, мама і маленька співуча Яночка. «Ходім звідси, бабусю, бо я зараз розплачуся»,— каже вона в ті хвилини.
Тепер у неї є піаніно, комп’ютер, майстерно зроблені фонограми і навіть кліп. Вона може собі дозволити замовити в поета і композитора пісню, яку вони створять тільки для неї. Та бувають хвилини, коли дівчинка готова від усього цього відмовитися — аби краще батьки були поряд.
Але то тимчасова її маленька слабкість. Адже вона має величезну мрію, яка обов’язково збудеться. Яна виросте і стане професіональною артисткою. Щоб мамі і татові не треба було заробляти грошей на чужині. Вони тоді повернуться додому й житимуть у рідному Кліводині разом з доброю бабусею Марією та незрівняною прабабусею Дунею. А вона буде приїжджати до них у гості з найкращими у світі подарунками.
Яна знає: шлях до цієї мрії довгий і складний. Треба наполегливо працювати і вірити у свою мрію. І вона крок за кроком іде назустріч мрії. Цього року, наприклад, завоювала Гран-прі у конкурсі естрадної пісні ім.Володимира Івасюка «Пісня буде поміж нас». Їй призначено спеціальну творчу стипендію імені цього прославленого на увесь світ композитора. Про це вона з гордістю розповідала мамі, з якою спілкується по Скайпу.
Післязавтра дівчинка прийде з церкви і знову увімкне комп’ютер. На екрані з’явиться миле мамине обличчя. Яна дістане із кошичка найкращу писанку і подарує мамі. Умовно подарує. А потім заховає ту писанку і вона буде лежати у сховку, аж поки мама не повернеться з далекої Італії.
Писанка обов’язково дочекається матусі.
А мрія Яни стати артисткою обов’язково збудеться.

Мирослав КУЄК.


Схожі новини:

Лашківчанка взяла участь в конкурсі «Міс українська діаспора»

Лашківчанка взяла участь в конкурсі «Міс українська діаспора»

Чарівна лашківчанка Олена Маковійчук взяла участь у конкурсі «Міс українська діаспора-2015», який нещодавно вп’яте відбувся в м.Чикаго, США.
Арсеній Данилюк з Шипинців пройшов кастинг на телешоу «Голос. Діти»

Арсеній Данилюк з Шипинців пройшов кастинг на телешоу «Голос. Діти»

… Професійна столична сцена, повний зал глядачів, триває кастинг на участь в одному з найбільших талант-шоу України. Практично на останніх нотах
Про «Червону руту»

Про «Червону руту»

Хто тільки не згадував «Червону руту»! Про неї писали газети, журнали. Звучала вона по радіо і в телепередачах. Нею називали пісенні, музичні,
Двадцять п’ята весна «Писанки»

Двадцять п’ята весна «Писанки»

Заслужені артисти України: співачка Оксана Савчук і цимбаліст-віртуоз Іван Кавацюк 25 років тому об’єднали свої мистецькі таланти в дует
Уклінно і з любов’ю

Уклінно і з любов’ю

Гортаючи старий альбом з фотографіями в домі моїх батьків, мені трапилась фотографія, де поруч зі мною і двома найкращими подругами стояла наша улюблена
«Вінчуємо Вас щістєм, здоров’єм! Щедрий вечір, добрий вечір!»

«Вінчуємо Вас щістєм, здоров’єм! Щедрий вечір, добрий вечір!»

Ці буковинські вінчування, колядування ми чуємо в святі різдвяні дні в кожній оселі, в кожній родині, в теле- і радіоефірі. Кажуть, що сказане на Різдво має

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Гагаріна
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:















soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ