Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Безглузде протистояння чи прихована тенденція?

15 мар 2013

На сільського голову пишуть скарги в органи прокуратури різних рівнів, в облдержадміністрацію, в різні контролюючі інстанції, а під час його звіту перед громадою люди, стоячи, співали йому «Многая літа».


Таких зборів у Лашківці давно не було. Люди не пам’ятають, аби за останніх два десятиліття перед ними звітувала влада. Вони звикли, що самі мають у всякій потребі ходити на поклін до влади. А тут сільський голова доповідав громаді про те, що вдалося зробити для поліпшення життя односельців і в Лашківці, і у Витилівці, яка входить до складу Лашківської сільради, а що не вийшло, не вдалося і чому. Тому позаминулої неділі у холодній залі сільського Будинку культури зібралися кілька сотень людей різного віку не тільки з Лашківки, а й з Витилівки, хоч там тиждень перед цим також були такі самі збори. Адже пряма і відверта розмова сільського голови з громадою загострила увагу людей до того, нібито прихованого, протистояння, яке вони називають «конфліктом інтересів». Суть його у тому, чиє слово в громаді має бути першим — сільського голови чи керівника приватного сільськогосподарського підприємства, яке люди за звичкою продовжують називати «колгоспом». За радянської влади подібне питання не виникало: всім було зрозуміло, що формально керує селом, начебто, голова сільради, але насправді «керував» він так, як скаже голова колгоспу. Хоч, по правді сказати, обидва вони робили те, що їм скажуть із райкому партії.

Та ось настали нові часи. Нема райкому, нема колгоспу — є місцеве самоврядування. Але не дарма писав колись «вождь світового пролетаріату»: у чиїх руках економічна влада, у тих і політична. Тому й намагається бізнес поширювати свій вплив на громаду та її самоврядування.
Розумні і хитрі, правда, давно зрозуміли, що бізнесу безглуздо йти проти влади — це місія опозиційних політиків. Набагато вигідніше бізнесові співпрацювати з владою, адже від цього виграють усі: підтримуючи владу, бізнес отримує взамін сприятливі умови для свого розвитку та збільшення прибутку, що є його головною метою. Проте в нашому районі, мабуть, не доросли до цього рівня цивілізованості. Тому маємо зворотнє.
Ситуація набагато серйозніша, ніж може здаватися на перший погляд. Адже ці прояви протистояння — то не поодинокі випадки, а вже, можна сказати, певне формування тенденції. Не так давно в кількох номерах газети "Вільне життя" йшлося про таке протистояння в Ошихлібах, тепер — у Лашківці. Хто наступний?
На посаду лашківського сільського голови Івана Ванчуляка було обрано на минулих виборах із п’ятьох кандидатур. Під час передвиборної кампанії в обох селах поширювався слух, що має залишитися керівником територіальної громади попередній голова Іван Сорохан, і Ванчуляк уже навіть мав намір зняти свою кандидатуру. Але його умовили: «Іди, будеш технічним кандидатом». А вийшло, що він переміг усіх своїх суперників із великим відривом. Багато людей голосували за нього, безпартійного самовисуванця, не тому, що дуже хотіли бачити саме його сільським головою, а тому, що іще більше не хотіли на цій посаді ні попереднього керівника, ані жодного із інших кандидатів. І, як з’ясувалося пізніше, не помилилися. Бо, недосвідчений у чиновницьких інтригах, Ванчуляк виявився не тільки добрим господарем, а й, до наївності принциповою людиною. Особливо щодо податків до сільського бюджету, які не всі місцеві підприємці сплачували у повній мірі. Чомусь не було надходжень від розташованих на території сільради двох автозаправних станцій, висів у повітрі ряд земельних ділянок тощо.
До цього часу керівники місцевого самоврядування та господарські керівники жили тихо, мирно, у взаємній злагоді. Але громада від того вигравала мало. Свого часу газета «Вільне життя» навіть умістила з цього приводу матеріал під назвою «Глушина біля райцентру». Ставши сільським головою, Іван Ванчуляк вирішив, що має змінити ситуацію на краще. Знав, що самому йому добитися змін буде важко, тому сформував команду однодумців, яким зміг би довіряти, як самому собі, і виніс їхні кандидатури на затвердження сесією сільської ради. Та виявилося, що зробити це не так просто. Ті, хто звик почуватися комфортно при попередньому сільському голові, вирішили бодай зберегти при новому голові старий виконкомівський апарат. Особливо гостро постало питання про заміну попереднього секретаря сільвиконкому Наталі Сорохан новою людиною. Напередодні сесії у хід пішли методи тиску на депутатів, шантаж і, кажуть, навіть підкуп депутатів. У результаті кандидатура І.Ванчуляка не пройшла. Але після того Наталя Сорохан стала його відкритим противником. Вона сформувала своєрідну «опозицію» до сільського голови. Зробити це виявилося зовсім нескладно, адже, крім неї, депутатами сільради є її чоловік та чоловіковий двоюрідний брат, її свекруха, її ж двоюрідний брат та братовий компаньйон по бізнесу… Цілий родинний клан. А якщо до цього ще додати тих депутатів, які в умовах протистояння взагалі рідко ходять на сесію, щоб бути «подалі від гріха», а також тих, хто за чарку горілки готовий й проти рідної мами проголосувати, то сільському голові Іванові Ванчуляку взагалі нема на кого опертися.
А тут іще почалися всілякі провокації. Скажімо, хтось спеціально вивіз на лужанську озимину купу лашківського сміття, хоч у Лашківці є своє узаконене за всіма вимогами сміттєзвалище. Іншого разу односелець, який всюди називає себе племінником народного депутата, висипав причіп сміття прямо посеред витилівського стадіону. На запитання, навіщо він це зробив, відповів, що йому так велів сільський голова.
— Хіба я тобі давав таку вказівку? — здивувався Іван Ванчуляк.
— А то хіба ти тут голова? Мені казав попередній голова Іван Сорохан…
На краю Лашківки з боку Кіцманя приватний підприємець будує готельно-ресторанний комплекс «Колвік». Будівництво розпочалося ще при попередній сільській владі. А тепер підприємець звернувся до сесії сільради з проханням виділити йому додатково смужку землі для облаштування нормального заїзду. Сесія більшістю голосів присутніх депутатів прийняла позитивне рішення. В результаті до сільського бюджету мало надійти 55 тис.грн.
— Однак увечері до мене додому приїхав керівник ПП ім.Крикливця, власник широковідомої «Фортуни» Василь Скринчук, — розповідає сільський голова Іван Ванчуляк. — Він почав обурюватися: «Що ти робиш? Якщо «Колвік» почне працювати, мій ресторан сяде. Треба відмінити це рішення»…
На ранок сільський голова вже отримав виклик у районну прокуратуру. Виявилося, що прийняте рішення таки справді не легітимне, адже прийняте воно було більшістю голосів присутніх депутатів, а треба було більшістю від кількості обраних. «Доведеться його скасувати», — подумав І.Ванчуляк, очікуючи опротестування його прокуратурою. Але несподівано дізнався, що проти нього відкрили кримінальну справу. Почалися важкі дні всіляких перевірок, допитів, нервувань. Все скінчилося судом. Сільський голова, правда, потрапив під амністію, а от землевпорядник, яка готувала матеріали на розгляд сесії, отримала півтора року умовного покарання.
Та пропри всі складнощі сільський голова не опустив рук. Порадившись із громадою, з’ясував, що найбільше турбують людей бездоріжжя, освітлення вулиць та вивіз сміття. Почав з освітлення, бо всім набридло ходити у 21-му столітті у пітьмі. За бюджетні кошти закупили світильники. Незабаром у селі засвітилися перші вуличні ліхтарі. Це викликало в людей віру у добрі переміни. Деякі з них, щоб прискорити цей процес, складалися грішми і за власні кошти купували дроти. Справа пішла. Нині в Лашківці та Витилівці освітлено 18 км вулиць, по яких встановлено 86 світильників. Цього року планується цю справу завершити.
Тим часом сільський голова узяв на контроль сплату податків. Вперше за весь час існування автозаправок від них, нарешті, надійшло майже 33 тис.грн. За ці гроші сільрада придбала трактор. З приводу цієї купівлі «добрі люди» також просигналізували до прокуратури. Але на цей раз усе обійшлося без «наслідків», адже всі операції були виконані у цілковитій відповідності до законодавства.
А трактором почали регулярно вивозити сміття з дворів односельців. Для цього при сільраді утворили відділ з благоустрою й прийняли (по півставки) двох працівників. Тепер щомісяця на сільське сміттєзвалище вивозять 13-15 тракторних причепів побутового сміття. Ванчуляк аж за голову узявся: куди це сміття дівалося, коли його не вивозили централізовано? Звісно, чимала його частина викидалась у яри, річки, лісосмуги…
Проблема доріг гостро стоїть не лише у Лашківці, а й у цілому районі, та, власне, в усій державі. Іван Ванчуляк для початку прогрейдерував ті вулиці, які під час опадів перетворювались  у суцільні калюжі. В результаті дощівка почала стікати в шанці і стало трохи краще. Згодом районна влада допомогла гравієм. Односельчанка Галина Андрусик згодилася перевезти його за власний кошт. Благоустрій навесні буде продовжено. Сільський голова мріє придбати для сільради самоскид, а також збирається спромогтися на бульдозер. Кошти вже для цього назбирав, є домовленість щодо купівлі-продажу. Голова також збирається мати свою сільську пожежну машину.
Торік на пункт прийому металобрухту в Кіцмані хтось привіз ще добру тракторну лопату. Ванчуляк дізнався про це і забрав її собі. Знайшов сільських умільців, щось разом мудрували-приварювали і приладнали її до трактора. А тут якраз упали великі сніги. Такого ще ніколи не бачили у Лашківці та Витилівці, щоб прогортали кожну найменшу вуличку. Цілий тиждень працювали з ранку до вечора. Навіть уночі, бо сніг падав і падав. Зате і дітям, і дорослим, і стареньким пенсіонерам можна було нормально ходити своїм селом.
Поступово, з гіркою бідою, але все ж  налагоджується й дисципліна зі сплатою податків. Не так давно складено відповідні угоди з ПП ім.Крикливця щодо оподаткування 23-гектарної земельної ділянки, за яку раніше не надходила плата, за користування пасікою. Ще залишилася 6-гектарна ділянка, що планується під майбутній цвинтар. А ще чималу площу займає колишній колгоспний тік, ферма, тракторна бригада, інші об’єкти. Під усіма ними «на око» визначена площа в один га. Ванчуляк упевнений: там є більше. Тільки довести це не може, бо, прийшовши до влади, виявив, що в селах майже жоден громадський об’єкт не має інвентарної справи. Чимало вже встиг зробити в цьому напрямі, але проблеми залишаються.
За два з половиною роки головування Івана Ванчуляка у Витилівці та Лашківці відбулося багато змін. Відремонтовано клуб та ФАПи, що роками були облуплені, впорядковано майданчики. Встановлено нові кладки там, де вони роками загрожували життю і дітей, і дорослих, почищено, впорядковано і обладнано громадські криниці. А ще замінено вікна та двері на теплозберігаючі металопластикові у цілому ряді соціально-культурних установ, відкрито додаткову групу у Витилівському дитсадку, туди завезено нові меблі, обладнання, постільні комплекти і навіть комп’ютер. Для односельців почав працювати зуболікарський кабінет, незабаром запрацює масажний. Сільська влада навіть подбала, аби жінки  не возили свої подушки до Кіцманя для так званого  «перетрушування», а могли робити це на місці.
Все більше і більше односельців мають можливість підключитися до Інтернету, бо відповідний кабель незабаром буде протягнуто до найглухішої вулички.
А ще відновлено футбольну команду, яка стала призером на районних змаганнях. Сільрада закупила матеріали і навесні на обох стадіонах будуть встановлені лавочки.
Торік за підсумками районного огляду на кращий населений пункт зразкового благоустрою та громадського правопорядку Лашківська сільська рада посіла третє місце у районі та отримала премію в розмірі 5 тис.грн. Колишня «глушина біля райцентру» відроджується і люди це бачать, розуміють й підтримують свого сільського голову.
Проте не вгаває «опозиція». Якраз після вручення нагороди за кращий стан благоустрою сільського голову оштрафували за… «антисанітарію». Розуміємо, кажуть перевіряючі, що раніше було набагато гірше, але раніше не писали на голову. А раз є скарги, — мусить бути реагування.
Видно, це й надихає «групу протистояння». Тому, аби насолити енергійному сільському голові, пишуть на нього, куди тільки можуть. У санепідемстанцію, в управління охорони навколишнього середовища, в обласну прокуратуру, особисто до губернатора… І, звичайно ж, до районної влади. Ось зразок і рівень тієї писанини: «Шановний голово райдержадміністрації Олег Миколайович, ми хочемо знати, за що ви так любите нашого предурного та претупого сільського голову, за що ви даєте йому грамоти…».
Важко уявити, як працює в такій обстановці сільський голова. З його ж таки слів, він протягом минулого року мав близько 50 викликів до прокуратури та інших інстанцій.
— Вже б кинув усе це і хай працює на цій посаді, хто хоче, — каже Іван Ванчуляк. — Але шкода мені людей, які повірили у те, що все ж таки можна змінити своє життя на краще, якщо діяти дружно і чесно.
Він і справді має рацію: люди повірили і не хочуть втрачати цієї віри. Тому по закінченні звіту сільського голови вони й заспівали йому «Многая літа!».
P.S. Уже після зборів стало відомо, що селами ходять чиїсь посланці, які збирають у депутатів підписи за проведення позачергової сесії сільради, на якій, начебто, має бути оголошено про… недовіру сільському голові. Проте більшість односельців кажуть, що нікому не дадуть глумитися над своїм головою, бо то вони його обирали, а не депутати. Як тільки буде зроблена спроба усунути Івана Ванчуляка, люди вийдуть із протестом і вимагатимуть відставки всіх депутатів. Варто задуматися: кому вигідна така розв’язка?
Як будуть розвиватися події далі, побачимо найближчим часом. А поки що обидва села гудуть, як потривожений вулик.

Мирослав КУЄК.


Схожі новини:

ОГОЛОШУЄТЬСЯ БУКОВИНСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНКУРС «МАРАФОН БІЗНЕС-ІДЕЙ»

ОГОЛОШУЄТЬСЯ БУКОВИНСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ КОНКУРС «МАРАФОН БІЗНЕС-ІДЕЙ»

Громадська організація «Товариство науковців та інтелектуальної молоді» спільно з Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича оголошують про
Про роль органів місцевого самоврядування в розвитку державності

Про роль органів місцевого самоврядування в розвитку державності

Микола ПОДІЛЬЧУК, голова профспілки працівників освіти: — Свою думку щодо того, якою бути системі влади в Україні, я сформував давно і завжди говорив,
Кіцманська районна газета, щоб уникати в подальшому впливу співзасновників на редакційну політику,  вирішила роздержавлюватися

Кіцманська районна газета, щоб уникати в подальшому впливу співзасновників на редакційну політику, вирішила роздержавлюватися

Кіцманська районна газета, щоб уникати в подальшому впливу співзасновників на редакційну політику, вирішила роздержавлюватися За ініціативною голови
Ще не вмерла Україна

Ще не вмерла Україна

Тяжка тримісячна боротьба українського народу проти деспотичної, облудної, корумпованої влади нарешті увінчалася перемогою. Це було неймовірне протистояння,
Протистояння у Лашківці: точка зору засновника сільгосппідприємства

Протистояння у Лашківці: точка зору засновника сільгосппідприємства

Написати в газету мене спонукала стаття «Безглузде протистояння чи прихована тенденція», яка була опублікована в минулому номері «Вільного
Від єдності — до добробуту

Від єдності — до добробуту

День Соборності та Свободи України запам’ятався експертним колам виступом Президента Віктора Януковича з нагоди урочистих заходів до свята. Як сьогодні

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:













soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ