Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Гей ви, козаченьки, вітер в чистім полі!

19 ноя 2012
Гей ви, козаченьки, вітер в чистім полі!

Минулої неділі, коли ще теплий вітер пізньої буковинської осені тихо кружляв опалим листям, селище Лужани враз заповнили синьо-жовті державні прапори, а також козацькі малинові та червоно-чорні стяги Української Повстанської Армії. З різних кінців Буковини до сільського будинку культури з’їжджалися, сходилися, прибували на велосипедах, а дехто на конях, вусаті й безвусі, чубаті й стрижені, сивочолі й зовсім юні українські козаки, що відродилися й тривалий час побутують на теренах нашого краю, об’єднавшись у Буковинський Кіш Українського козацтва, на чолі якого стоїть козацький Гетьман Микола Пантелюк.Нині Буковинський Кіш нараховує кілька сот реєстрових козаків, що діють при своїх куренях у Чернівцях, а також на Заставнівщині, Хотинщині і, звичайно ж, на Кіцманщині. Минулої неділі козаки разом зі своїм кошовим отаманом, генерал-хорунжим Олександром Бурденюком проводили в Лужанах свою велику крайову раду.
Доки збиралося товариство, козаки походжали собі вздовж центральної вулиці, брязкаючи своїми регаліями. Хто в споконвічних українських вишиванках, хто в стилізованій формі вояків-повстанців, а хто в петлюрівських одностроях та ще й із шаблею при боці. Сільські хлопчаки із заздрістю розглядали козацькі обладунки, а дорослим було дуже цікаво, чому це велика крайова козацька рада відбувається в Лужанах. А й справді, чому?


Прапор УПА — біля сільради

Непокірний волелюбний дух живе в цьому старовинному селищі з незапам’ятних часів і передається від покоління до покоління. Перший писар Лужанського козацького куреня незабутній Григорій Іванович Орлецький розшукав десь свідчення про те, що свого часу в Лужанах навіть побував легендарний гетьман Сагайдачний, який, як співається у пісні, «проміняв жінку на тютюн та люльку». На початку 17 століття, йдучи зі своїм козацьким військом на битву з турками, що мала відбутися на березі Дністра під Хотином, Сагайдачний проходив через Лужани. Кажуть, він тут зупинився, щоб козаки трохи перепочили та напоїли коней у Пруті, а сам відвідав старовинну Лужанську церкву й молився перед вівтарем за своє військо.
Коли згодом Сагайдачний знову рушив у дорогу, то декілька лужанських хлопців та молодих чоловіків пристали до його війська і склали козацьку присягу, поклявшись боронити святу православну віру, незалежність рідної землі та волю українського народу.
А дещо пізніше в Лужанах було утворено одне з перших на Буковині патріотичне товариство «Січ». Лужанці також захищали молоду Українську Народну Республіку в петлюрівських загонах, відстоювали незалежність України в лавах УПА. За це радянська влада багатьох односельців запроторила в страшні сталінські табори у вічній мерзлоті Сибіру, звідки мало хто повернувся живим. Але це не залякало і не зламало лужанців. Вони й сьогодні наполегливо протистоять будь-яким спробам принизити Україну, нав’язати нашому народові чужі духовні цінності, чужу мораль, культуру, мову.
У цьому ж патріотичному дусі дорослі виховують молодь і насамперед — своїх дітей. Отаман Лужанського козацького куреня Григорій Куриш ще з маленького прилучив до козаччини свого сина Тараса. Тепер хлопчик уже зносив дві козацькі форми. Він разом з батьком готовий відстоювати Українську Незалежну Державу в будь-якій ситуації. Таких прикладів у Лужанах багато.
Козаки у своїй діяльності мають підтримку і з боку місцевої влади, і з боку місцевої церкви. Зокрема, козаки складають основу в церковному хорі, що є кращим хоровим колективом Чернівецької Єпархії Київського патріархату.
А біля селищної ради поряд із Державним синьо-жовтим прапором, майорить червоно-чорний повстанський прапор, що його встановили лужанські козаки, які вважають себе спадкоємцями й продовжуватимуть славу усіх борців за волю України попередніх часів і поколінь.
То де ж було козакам Буковинського Коша Українського козацтва проводити свою велику крайову раду, як не в Лужанах!

«Будуємо неукраїнську Україну»

Після того, як були внесені козацькі клейноди і присутніх благословив настоятель Лужанської церкви митрофорний протоієрей Роман Палійчук, до козацького товариства звернувся кошовий отаман Олександр Бурденюк. Він іще з кінця 80-х років минулого століття відкрито став на шлях поборництва української незалежності. Тоді за це і руки могли скрутити, і кийком по спині огріти, а то навіть і до буцегарні запровадити. Але, тоді армійський підполковник, а нині — козацький генерал, Бурденюк твердо стояв за ідею самостійності і соборності, тому й сьогодні має цілковите право говорити про те, що хвилює його, що болить.
А болить отаманові те, що Україна дуже тяжко відроджує свою незалежність. Більш, як за двадцять років в Україні так і не розроблена ідеологія незалежності, натомість відверто проявляють себе антиукраїнські сили, які ведуть до розвалу незалежної держави.
— Складається враження, що ми будуємо якусь неукраїнську Україну, — з прикрістю говорив генерал Бурденюк, — Україна досі не визнала своїх національних героїв. Майже не згадуються, а подекуди й піддаються шельмуванню, постаті таких великих синів українського народу, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич, В’ячеслав Чорновіл та чимало інших героїв. Їхніми іменами мають бути названі вулиці, площі, школи — щоб нагадувати людям про тих, хто віддав життя за свободу України.
Отаман Бурденюк переконаний: пора примирити усіх, хто боровся проти поневолювачів рідної землі, незалежно від того, під якими прапорами вони воювали. Так само, як і пасувало б відзначити на державному рівні 70-річчя утворення УПА. Однак замість цього, в Україні споруджують пам’ятники тиранові Йосипу Сталіну, а деякі політики називають українських національних патріотів «націонал-фашистами». Й це відбувається в українській же державі цілком безкарно.
Дуже стурбований кошовий отаман намаганням розколоти й козацтво. Нині в Україні є декілька козацьких формувань досить сумнівної орієнтації. Є навіть такі, що виступають за створення нового Союзу.
— Прикро, що ці процеси торкнулися й нашого краю, — сказав Олександр Бурденюк і закликав козаків об’єднуватися навколо найвищих цінностей нашого народу. Це — православна віра і незалежна Україна.

Ще не всі стоїмо на колінах

Гострий виступ отамана не залишив байдужим жодного козака. Вони погоджувалися з ним, підтримували його то вигуками, то оплесками. І хоч боліли їм проблеми, про які говорив їх керманич і батько, але не безнадія, а рішучість народжувалася у їх грудях. Про це вони говорили, піднімаючись один за одним на підмостки до мікрофона, та ділилися думками, як далі діяти і жити, пропонували, зауважували.
Чи не найуважніше слухали отамана Лужанського куреня Григорія Куриша. Говорив він твердо і переконливо:
— Ніщо і ніхто не може збити справжнього козака з обраного шляху чи завадити йому здійснити патріотичну справу.
І пригадалося, як іще за Президента Кучми лужанські козаки встановлювали у центрі селища на фасаді будинку культури меморіальну дошку В’ячеславу Чорноволу. Великий рухівець не раз бував у Лужанах і виступав у цій клубній установі. Тодішні чиновники від влади намагалися завадити цій акції, проте козаки настояли на своєму і навпаки перетворили відкриття меморіальної дошки у велелюдне свято.
А ще з ініціативи козаків цього року до Дня Незалежності України в Лужанах відкрито пам’ятник Тарасові Шевченку. Він тепер стоїть у центрі села, у квітах.
І з гіркотою подумалось про те, що в райцентрі вже десять років ведуться розмови про пам’ятник Кобзареві. Проте на тому місці — тільки яма, залита нещодавно бетоном…
А лужанські козаки готуються до відзначення 20-річчя утворення свого куреня. Разом з ними готується й Витилівська козацька сотня імені Назарія Данилюка — повстанського сотника Перебийноса, який загинув за незалежну Україну. Адже ця сотня є підрозділом Лужанського куреня. Козаки збирають матеріали, фотодокументи і мають намір видати книгу про історію свого куреня.
А ще козаки розробили спеціальну програму, присвячену 70-річчю утворення УПА, і хочуть виступити з нею перед учнями шкіл району. На жаль, поки що їм це не вдається, але вони сподіваються на підтримку і допомогу районної влади.
Що ж до місцевої влади, то підтримку всіх своїх добрих справ з її боку вони мають завжди. Про це говорила на великій крайовій козацькій раді й лужанський селищний голова Наталія Катрюк, підкресливши, що козаки справляють великий вплив на формування національно-демократичної позиції всієї громади.
— Як сьогодні, так і надалі воля українського народу буде жити і ще міцніше утверджуватися, — сказала селищний голова. — Я певна, що й наступні покоління, які народжуватимуться в Лужанах, та й по всій Україні, будуть не гірші.
Дерево міцне
корінням
Пам’ятник Тарасові Шевченку, який у Лужанах був урочисто відкритий перед цьогорічним Днем Незалежності України, допоміг збудувати дев’яносторічний односелець Володимир Катрюк, який нині мешкає в Канаді. Під час визвольних змагань українського народу за свою волю і самостійну державу, він був бравим і хоробрим вояком УПА. Козаки ж вивчають бойову славу попередніх поколінь, бо справедливо каже наш мудрий народ: дерево міцне своїм корінням. Отож знайшовся й слід Володимира Катрюка, про якого довгі десятиліття мало хто знав.
Дізнавшись, що у його рідних Лужанах діє козацький курінь, Володимир Катрюк записався до нього й став почесним членом ради поважних козаків.
У день проведення в Лужанах крайової козацької ради на адресу Григорія Куриша надійшла з Канади невеличка посилочка. Володимир Катрюк прислав для музею козацької слави свої бойові повстанські нагороди, які отаман Куриш продемонстрував присутнім під бурхливі оплески.
А потім кошовий отаман, генерал-хорунжий Олександр Бурденюк вручив найактивнішим козакам ювілейні медалі «70-річчя створення Української Повстанської Армії». Першими отримали ці нагороди родичі Володимира Катрюка, отаман Лужанського куреня Григорій Куриш, козацька старшина Буковинського Коша та ряду козацьких куренів. А також — лужанський селищний голова Наталія Катрюк.
Ця, хай і недержавна, відзнака — почесна і дорога. Адже кожен, хто вважає себе українським патріотом, є спадкоємцем подвигів тих, для кого найвищим девізом життя і боротьби були високі слова повстанської присяги: «Здобудеш Україну, або загинеш у боротьбі за неї!».
Того дня крайове козацтво обирало для себе керманичів на подальший період. Найвищу посаду Кошового отамана і далі довірили генералові Бурденюку. Так само одностайно переобирали на новий термін достойну старшину — писаря, суддю, осавула, скарбника булавного, обозного та інших. «Згода! Згода! — котилося по рядах.
Було намічено головні віхи подальшої діяльності козацької спільноти нашого краю. Одна з них — пошуки шляхів порозуміння, співпраці та об’єднання усіх козацьких формувань Буковини під одну булаву. Бо тільки єдність і згуртованість — запоруки того, що багатовікові традиції українського козацтва проростатимуть новими пагонами на вічнозеленому дереві, що зветься Україною.
Тихого золотого недільного надвечір’я розходилися, роз’їжджалися козаки на свої постої. Лунали звуки козацького маршу, теплий вітер перебирав шовкові прапори. І було на серці відчуття України. Справжньої України, козацької.
Мирослав КУЄК.
Фото Сергія ШАРАЙЧУКА.

Схожі новини:

У Лужанах відкрили перший на Кіцманщині пам’ятник героям Небесної сотні (ФОТО)

У Лужанах відкрили перший на Кіцманщині пам’ятник героям Небесної сотні (ФОТО)

Сьогодні, 3 січня, в Лужанах відкрили та освятили новозбудований пам’ятник Небесній сотні. «Це була наша мрія. Коли ми повернулися з Майдану,
Пам’ятник Степану Бандері відкрили у Снятині

Пам’ятник Степану Бандері відкрили у Снятині

Виступити на урочистостях з цієї нагоди запросили самодіяльний хор козаків Лужанського куреня Буковинського коша Українського козацтва Минулої п’ятниці
Велика рада українського козацтва увійде в історію Буковини

Велика рада українського козацтва увійде в історію Буковини

Минулої неділі на Кіцманщині відбулася непересічна та вагома історична подія — Лужани гостинно приймали Міжнародну Велику раду українського козацтва,
Незламний дух козацтва живе і має жити

Незламний дух козацтва живе і має жити

Козаки Лужанського куреня Буковинського Коша Українського козацтва добре знані у нашому районі, адже постійно беруть участь у всіх національно-патріотичних
Бандерівський дух — завжди поміж нас

Бандерівський дух — завжди поміж нас

Кожен з дитинства мріє стати героєм, отож дуже часто намагаємося повторити подвиги відомих людей, шукаючи собі ідеалів хтозна-де. Та часто виявляється, що ці
Козацька республіка у Лужанах

Козацька республіка у Лужанах

Мабуть, Бог так дав, що боротьба за становлення Української держави завжди була пов’язана з козаччиною. Ще в часи Запорозької Січі козаки боронили нашу землю

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:













soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ