Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Граблі, на які не варто наступати

02 ноя 2012
Як би не проходили вибори, якими б не були їхні результати, а після них завше настає розчарування. Бо вибори — це пожвавлення нашого одноманітного життя, загостреність політичного реагування на різноманітні резонансні події і явища, це, сказати б, якийсь суспільний адреналін. Політики намагаються завоювати наше довір'я, щоб здобути жаданий депутатський мандат, політичні партії — щоб отримати якомога більше відсотків народної підтримки, а виборці думають, як не помилитися, щоб віддати свої голоси саме тим, з ким пов'язують свої надії на покращення власного життя. Та ось вибори відбулися і всі залишилися незадоволеними. Адже й одні, і другі, і треті, незалежно від підсумків голосування, все одно розраховували на вищі результати.
Тим часом, згорнуто партійні прапори, зникли в людних місцях агітаційні намети, припинилися потоки надоїдливої, але вже звичної політичної реклами, немає голосних мітингів та емоційних зустрічей з відомими й маловідомими політиками, не роздають безкоштовні газети, плакати, прапорці, календарики, буклети, поліетиленові торбинки, кулькові ручки, пластмасові кружки, продуктові набори, а деколи й гроші… Раптова тиша й справді багатьом приносить розчарування і безнадію. Адже тепер для здійснення своїх нереалізованих надій і виборцям, і політикам знову треба чекати чотири роки.
Але насправді це не так. Бо підготовка до кожних наступних виборів починається відразу після завершення попередніх. Тому сьогодні важливо усім нам підбити бодай якісь підсумки організації і проведення цьогорічної виборчої кампанії, зробити певні висновки та винести уроки.
Кіцманщина — унікальний куточок нашого краю. Тут люди здавна навчені, що мають жити своїм розумом і мати свою власну думку, яку не звикли міняти на догоду комусь іншому. Ще понад 150 років тому під час виборів до австрійського парламенту тодішня влада прислала до Кіцманя чиновника із Чернівців, за якого нашим прадідам та прапрадідам треба було проголосувати. Однак люди вибрали кіцманського газду Василя Моргоча, який потім відстоював їх інтереси у Відні разом з легендарним Лук’яном Кобилицею. З тих пір вже всі знали, що на Кіцманщині люди рідко коли піддаються на всілякі політичні викрутаси та хитрощі. Так було і за Австрії, і за Румунії. За радянського часу, правда, говорити про це не доводилося, бо вибори тоді були комедією. А ось за незалежності чесні традиції попередніх поколінь знову відродилися.
Не були винятком й вибори, які відбулися минулої неділі. Вони знову засвідчили: Кіцманщина за будь-яких умов голосує так, як завжди.
А умови таки справді були далеко не прості. Різні політичні партії та їх кандидати, так звані самовисуванці, численна армія платних агітаторів застосовували все, що могли, аби тільки привернути до себе якомога більше симпатиків. Проводилися збори керівників різних установ та організацій, працівників цілих галузей, здійснювалися подвірні обходи, в тому числі й безпосередньо деякими кандидатами, які нібито знайомилися з проблемами кожної родини й обіцяли вирішити їх відразу після виборів. А платні агітатори — одні з власної волі, інші зі страху або примусу — ходили по людях і збирали в них підписи під обіцянкою голосувати за їх кандидата. А вслід йшли другі агітатори, які контролювали діяльність перших. У деяких школах навіть змушували дітей подавати відомості про те, за кого голосуватимуть їх батьки. У хід було пущено відкритий підкуп виборців. За голос платили спочатку 50 гривень, потім — 150. А напередодні голосування зателефонували зі Ставчан і повідомили, що там одна із політичних сил за згоду проголосувати за неї та її кандидата платила 500 гривень!
Навіть у день виборів були намагання вплинути на хід та результати голосування. Наприклад, біля однієї з виборчих дільниць у Кіцмані представник політичної сили намагався орієнтувати виборців, за кого їм голосувати. В Южинці реєстрували, хто коли проголосував із тих виборців, які підписалися за їх партію і кандидата. У Суховерхові була спроба влаштувати на користь однієї з політичних сил так звану «карусель». А саме: хтось виніс за межі виборчої дільниці чистий бюлетень, тут його заповнили і дали виборцю, який за гроші повинен був опустити його в урну, а свій, чистий, знову ж таки винести. І так мало продовжуватися далі, але представники одного з виборчих штабів це вчасно виявили і припинили.
В іншому селі виборцям, які за станом здоров’я голосували вдома, давали на руки лише один бюлетень — за партію, а за кандидата самі заповнювали й опускали в переносну урну. Ще в іншому селі намагалися звозити на виборчу дільницю симпатиків тільки однієї з політичних партій.
Але все оце мало допомогло. Результати голосування виявилися приблизно такими, як і в попередні рази. Чи зрозуміли це ті, хто організовував вибори та проводив агітацію?
Досвід показує, що агітаційний шквал не виправдовує сподівань. Кількість у цьому випадку не завжди переходить у позитивну якість, а скоріше навпаки. Бо коли постійно, на кожному кроці і різними методами пропонувати людям одне й те ж, це стає нав’язливим і викликає спротив, своєрідну морально-психологічну алергію. Агітаційний перебір так само малоефективний, як і недобір. Це варто б твердо усвідомити й не наступати постійно на ті ж самі граблі. Бо виборець на Кіцманщині думаючий, він мало піддається передвиборним маніпуляціям.
Розповідають, що у Ставчанах прийшли з переносною урною до бабусі, а вона каже: «Хочу проголосувати за того, що стояв біля Верховної Ради з вилами (Мабуть, це лідер своєї Радикальної партії Олег Ляшко — М.К.). Бо вже набридло спостерігати в телевізорі, як там один махне рукою, а всі за його командою голосують, послушно, як малі діти…».
Отже, з думаючим виборцем треба працювати по-іншому, ніж примітивний тиск чи залякування. І це мав би бути також один із уроків, винесених з попередньої виборчої кампанії.
Також мало ефективним є відвертий і цинічний підкуп. Наші люди гроші беруть, а в кабінах для голосування чинять так, як думають. Це робить їм велику честь.
Є, правда, й такі, хто відкрито декларував себе як прихильник певної політичної партії, а за гроші став агітувати за зовсім іншого, так званого незалежного кандидата. Навіть начальник виборчого штабу однієї політичної сили був одночасно довіреною особою іншого кандидата.
Проте все це не справило суттєвого впливу на результати виборів. Більшість, переважна більшість, наших людей голосують не за чиєюсь намовою, а своїм власним розумом і не за гроші або якісь подачки чи обіцянки, а за ідею. А хто думає інакше — то вже їхня проблема.
Вибори — важлива подія в житті суспільства, громади, кожного з нас. Але вони приходять і відходять, а життя продовжується. Як би вони не відбувалися, якими б результатами не завершилися, ми за всяких обставин маємо залишатися порядними людьми.
Ось і вибори, які відбулися в неділю, уже стають частиною нашого минулого. Хтось ними задоволений, хтось не дуже, але всі ми вже живемо новими надіями, чесно дивлячись один одному у вічі.
А як мають почуватися ті, хто продавався і намагався підкупити інших, хто з власної волі чи з примусу, або намагаючись вислужитися, чинив тиск на людей, вимагав від них ставити підписи?
Може хтось із тих людей і справді чесно переконаний, що саме його партія, кандидат — найдостойніші. Але все одно домагатися їхньої підтримки недостойними методами не лише аморально, а й гріх. Задумаймося над цим, адже попереду будуть іще не одні вибори.
Мирослав КУЄК.

Схожі новини:

Не біймося  голосувати  по совісті

Не біймося голосувати по совісті

Отже, цей день — уже післязавтра, вже, можна сказати, біля нашого порога. Якось аж ніби й не віриться, що на радіо, телебаченні, у друкованих засобах масової
Хай живе музика!

Хай живе музика!

Чомусь упродовж останніх двох десятиліть на кіцманській сцені не так часто можна побачити професійних виконавців. Та, власне, й аматорських велелюдних
Найкращий порадник — сумління

Найкращий порадник — сумління

Кожен день наближає нас до виборів парламенту нашої політично розхристаної держави. Наявність у цьому процесі багатьох партій, їх об’єднань та
Наодинці з проблемами

Наодинці з проблемами

Неполоківці — селище міського типу. Колись звідси було легко добратися не лише до Чернівців, а й до Кіцманя, Снятина. Але з часом транспортне сполучення для
Стережімось «кривих дзеркал»

Стережімось «кривих дзеркал»

Позавчора в Україні був День журналіста. Своє професійне свято відзначали люди, які обрали собі предметом діяльності збір, обробку та поширення у суспільстві
Місце будівництва районної лікарні було змінене

Місце будівництва районної лікарні було змінене

Із сивої давнини дійшов до наших днів крилатий вислів: „Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори”. Подібний випадок трапився і з будівництвом

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Гагаріна
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:











soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ