Громадсько-політичний тижневик Кіцманщини

Найвищий Божий дар

27 июл 2012
Найвищий Божий дар

Життя людини коротке, як осіння днина: не встигне розвиднітися, а вже й до заходу клониться. Але поки ще сонце не сховалося за горизонт, радіймо життю, наперекір усяким труднощам. Під таким девізом живуть ветерани села Глиниці. Ті, у кого ще є сили, намагаються зробити щось добре для громади, допомагають тим, кому ця допомога особливо потрібні. Інколи буває, що людині більш за все потрібне чиєсь добре слово, порада або розрада, просто щира, добродушна розмова. Тому ми намагаємося, аби ніхто з людей похилого віку не був обділений увагою.Ось, приміром, живе у нашому селі Марія Георгіївна Антоняк. Усе своє життя вона чесно працювала для людей. Була колись майстерною кравчиною, тож до неї приїздили замовники аж зі Сторожинця, Вашківців, Кіцманя. Нікому не відмовила в пошитті обнови, хоч це було й не легко, бо ще ж мусила і ділянку в колгоспі обробляти. З мозоля збудувала добротну хату, виростила, виховала і вивчила двох синів. І не помітила, як життя спливло, немов вода у Пруті.
Кілька днів тому накувала зозуля Марії Георгіївні Антоняк цілих дев’яносто літ! Було в неї того дня багато гарних привітань. Але вона дуже зраділа, як прийшов її привітати голова первинної організації ветеранів села Октавіан Григорович Мельник. І прийшов він не сам, а разом із фольклорним гуртом ветеранів «Надвечір’я», яким уже багато років керує закохана в українську народну пісню Степанія Владичук.
Коли учасниці гурту, в барвистих буковинських сорочках та горботках, увійшли в хату ювілярки, бабуся від захоплення так розхвилювалася, що мало не заплакала. Тим часом ведуча Марія Вівчарюк виголосила щире задушевне привітання і вручила квіти та цінний подарунок, учасниці гурту «Надвечір’я» заспівали «Многая літа» та ще кілька улюблених іменинницею народних пісень. А наша сільська поетеса Марія Григорій ще й прочитала власного вірша, присвяченого цій поважній, шанованій у селі людині.
Марія Георгіївна Антоняк була дуже зворушена нашою увагою. Вона розповідала про свою нелегку долю і за часів румунської окупації нашого краю, і за московської. Особливо важко і страшно було у післявоєнний час, коли сталінські прислужники енкаведисти та партійні бузувіри відбирали у людей майно і силоміць заганяли їх до колгоспу, коли невинних газдів відправляли до Сибіру, багато з яких більше вже ніколи не повернулися до рідного села. А ще — закривали і плюндрували церкви, забирали останній вузлик збіжжя, влаштовуючи штучний голод. Від цієї червоної напасті селян боронили повстанці, що заходили до села з горбів та лісів. Але часто-густо той захист обертався новими репресіями тоталітарного більшовицького режиму.
Всяке бачила на своєму віку 90-річна бабуся Марія Георгіївна Антоняк. Сивина заплелася їй у колись густі чорні коси, зморшки лягли на лице, що було рум’яним і гладеньким. Але вона все одно почувається щасливою. Бо дожила до того, що бачить свою Україну вільною, незалежною державою. Дякує Богові, що дав їй добру пам’ять, світлий розум і щире серце, що має гарну родину і повагу сільської громади.
Життя у будь-якому віці прекрасне. Воно дається нам один раз, тому, коли є ще сили, маємо старатися робити щось корисне для інших людей, дякуючи Богові за кожен прожитий день. Бо яким би не було життя — легким чи трудним, воно все-таки — найвищий Божий дар.
Корній КОСОВАН,
волонтер Глиницького осередку
ветеранів війни і праці.

Схожі новини:

Життєва стежина привела до століття

Життєва стежина привела до століття

Досі мені не доводилося спілкуватися з людиною, яку життєва стежина привела до століття, та й не багатьом доля відмірює стільки земних років. І ось сонячного
Правоохоронці викрили зловмисника, який пограбував двох лашківчанок

Правоохоронці викрили зловмисника, який пограбував двох лашківчанок

Зловмисник пограбував двох мешканок села Лашківка. Працівники карного розшуку Кіцманського райвідділу міліції встановили особу грабіжника. Ним виявився
Нитка життя, довжиною у 100 років

Нитка життя, довжиною у 100 років

Кажуть, що коли народжується дитина, доля починає снувати нитку її життя і сплітає у клубок. Ось уже 100 років доля невтомно трудиться над ниткою життя
Життя прожити — не поле перейти

Життя прожити — не поле перейти

Дійти до кожної людини похилого віку, ветерана, інваліда, самотніх престарілих жителів сіл Глиниця та Коростувата — таку мету ставить наша ветеранська
При допомозі громади і влади

При допомозі громади і влади

Закінчився 2012 рік, перегорнуто ще одну сторінку нашого пройденого життя. Кожен, хто прийшов на цю обітовану землю, повинен прожити так, щоб не змарнувати
Поклонімося поважному віку

Поклонімося поважному віку

27 вересня свій сторічний ювілей відсвяткувала жителька Верхніх Станівців Савета Василівна Сопіт, яка народилася 1912 року. Жінка виховала двох дітей — сина

Додати коментар

Ваше Ім’я:
Ваш E-Mail:
Запитання:
Як звали Шевченка
Відповідь:*
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:











soc

Ми в соц.мережах
soc soc soc soc
Погода


ВХІД НА САЙТ